Правила пожежної безпеки

За статистикою, в Україні внаслідок пожеж щорічно гине близько 2 тисяч людей. Однією з основних причин трагедій фахівці з пожежної справи називають відсутність у людей елементарних навичок поведінки на початковій стадії пожежі та навичок пожежогасіння. 

Основні правила евакуації при пожежі, які повинен знати кожен:

1. Не потрібно панікувати. Натомість варто взяти себе в руки, бути пильними та уважними, щоб діяти послідовно.

2. При перших ознаках пожежі відразу ж викликайте пожежну охорону за номером 101. При цьому назвіть точну адресу об’єкта, вкажіть кількість поверхів будинку, місце виникнення пожежі, наявність і кількість людей, а також повідомте своє прізвище.

3. Якщо пожежа немасштабна, спробуйте вжити (за можливості) заходів щодо евакуації людей, а також спробуйте загасити полум'я за допомогою первинних засобів пожежогасіння, а саме вогнегасником або за допомогою підручних засобів. Накрийте товстою ковдрою, засипте піском або залийте водою осередок пожежі. Але ніколи не гасіть водою палаючу проводку і прилади, підключені до електромережі. Це надзвичайно небезпечно.

4. Якщо пожежа поширилася на все приміщення, тоді його потрібно швидко залишити. Найкраще зробити це через двері, але якщо двері замкнені, тоді пробуйте покликати на допомогу людей.

5. Якщо розумієте, що самостійно вам із вогнем не впоратися, терміново залиште приміщення. Постарайтеся вивести з будівлі всіх людей або хоча б попередити їх про пожежу. Нізащо не ризикуйте собою через цінні речі та інше майно.

6. Не біжіть навмання. Перед тим, як відчинити зачинені двері в будівлі, що горить, доторкніться до неї зворотною стороною долоні. Якщо відчуєте рукою тепло, не відчиняйте двері – за ними вогонь.

7. При пожежі використовуйте найпростіші засоби захисту органів дихання від чадного газу: потрібно змочити водою одяг або ватно-марлеві пов'язки і прикрити ними ніс і рот.

 

Якщо полум'я відріже шлях до виходу:

1. Підіть в найбільш віддалену від вогню кімнату, щільно зачиніть за собою всі двері. Відчиніть вікно (не робіть цього, якщо в кімнаті вже щось горить) або вийдіть на балкон і постарайтеся привернути увагу людей криками про допомогу.

2. При можливості затуліть щілини між підлогою і дверима мокрою тканиною, вимкніть електроенергію і перекрийте газ.

3. Якщо приміщення заповниться димом, дихайте через вологу тканину. Перевірте, чи щільно зачинені двері, і висуньтеся у відчинене вікно. Якщо доступу до нього немає або через вікно валить потік диму, тримайтеся якомога ближче до підлоги, адже шкідливі продукти горіння скупчуються на рівні нашого зросту і вище.

4. Під час пожежі не можна користуватися ліфтом. У таких ситуаціях електроенергія, як правило, відключається в першу чергу. Спускайтеся тільки сходами.

Бережіть себе та оточуючих від пожежі!

Пам'ятка дітям з безпеки життєдіяльності "Сам удома"

                                        "Я сам удома"

Тематика безпеки життя дитини є однією з актуальних напрямів виховання. Небезпека завжди поруч з маленькими, недосвідченими дітьми.

Тому необхідно активно працювати по даному напряму, аби змалечку прилучити дитині основи безпеки життєдіяльності.

Пам'ятка для дітей «Я САМ УДОМА»

• навчись користуватися дверним вічком;
• не відчиняй двері нікому сторонньому, навіть людині в службовій формі або дитині;
• не називай власну адресу по телефону, навіть якщо особа, яка і телефонує, переконує тебе що знає твоїх батьків;
• не кажи особі, яка зателефонувала, що ти вдома сам;
• якщо хтось ззовні намагається проникнути до вашого дому - дзвони до поліції «02», або голосно звертайся з вікна по допомогу до перехожих;
• не дражни тварин, навіть улюблених домашніх;
• ліки тобі мають давати лише батьки;
• не чіпай термометр, він містить сильнодіючу отруту — ртуть;
• ніколи не виходь на відкритий балкон;
• ніколи не перехиляйся через підвіконня;
• не бався з ножем та іншими гострими й дрібними предметами.

Виховна година "Ніхто не забутий. Ніщо не забуто"

«Ніхто не забутий, ніщо не забуто!»
Мета: поглибити знання учнів про часи Великої Вітчизняної війни; вчити цінувати життя, велич людського подвигу;
розширити знання про роки війни; вміння оцінити подвиг українського народу;
розвивати мислення, пам’ять, увагу; вміння висловлювати свою думку, вміння цінувати велич людського подвигу, цінувати життя;
виховувати почуття патріотизму, любов, шану, повагу до воїнів Радянської Армії, партизанів, підпільників; до ветеранів війни, любов до Батьківщини, бажання захищати її.

Обладнання: плакат із написом, художня література, фотознімки, грамзапис, ілюстрації, макет вічного вогню, свічка, повітряні кульки.

Хід виховного заходу

(Клас святково прибраний.
Вчитель оголошує тему, мету заходу
та знайомить учнів із запрошеними гостями)

Вчитель: Минають роки, відлітають у вічність. Минуло 68 років з часу визволення нашої країни від фашистських окупантів. З тієї травневої ночі. Коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз.
Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс на олтар свободи найдорожче – життя.
Кожен із нас поділяє думку, втілену в словах: «Ніхто не забутий, ніщо не забуте!»

1 учень: На кручах Дніпра,
В краю вогняному
Підводиться стовпчик
І зірка на ньому.
Вербичка в жалобі
Стоїть, мов спокута…
Ніхто не забутий,
Ніщо не забуте!

2 учень: Не спиться ще вдовам,
Бо туга лишилась,
Для них i сьогодні
Війна не скінчилась.
Серця в них назавжди
Тривогою скуті.
Ніхто не забутий,
Ніщо не забуте!

Вчитель: Ніхто не забутий,
Ніщо не забуте!
Biдтoдi минуло 68 poків. Але недільний червневий день 1941 року і досі пам'ятають люди старшого покоління. На світанку впали фашистські бомби на наші мирні житла, на безмежні пшеничні поля. Радіо принесло страшну звістку. Чорні крила війни закрили сонце. Кров'ю i пожежами котилася війна по нашій рідній землі.
Сорок перший. Найважчий. Гіркі шляхи відступу. Згарища на місці сіл, чорні руїни там, де зовсім недавно вирувало щасливе життя.
Сорок перший. Рік небаченої людської мужності.

3 учень: Вже весни не вперше травою прикрили
Відмітин війни навіть цятки малі...
Лиш братські могили, лиш братські могили
Болять, не стихаючи, рідній землі.

4 учень: Розкидані вони у чистім полі,
Десь при дорозі, у розмай-траві…
Могил отих не обминай ніколи:
Поховані у них – для нас живі!!!

5 учень: Когось не діждались, хто рідний і милий,
У пам’ять обпалену біль заповза.
Воєнні могили, високі могили,
Завжди біля вас материнська сльоза.

6 учень: Ота сльоза ніколи не зітреться,
Що в правді нашій і чужій вині…
Лишила Батьківщина біля серця
Своїх синів загиблих на війні.

7 учень: Сльоза зорі стоїть над обеліском,
Сховавши клопоти людські і сни.
Сьогодні треба поклонитись низько
Усім, усім, хто не прийшов з війни.

Вчитель: Могили! Могили! Скільки їх ще по світу розкидано. В них лежать і наші земляки. Їм не судилося повернутись до хатин з вікнами у поле. До снігоцвіту у травні. Вона вже ніколи не постукають у двері чи віконце рідної хати. Їхні прізвища можна сьогодні прочитати на обелісках, встановлених на могилах, загиблих у Києві, Ленінграді, Одесі, в містах Польщі, Чехословаччини. Вони назавжди залишилися молодими.
Як символ всенародної вдячності і пам’яті про тих, хто віддав своє життя за Батьківщину, радянські люди запалили полум’я Вічного вогню. Незгасно пломенить він дні і ночі на могилах воїнів. Це – вогонь пам’яті живих про загиблих, вогонь пам’яті серця. Ця пам’ять – вдячність наша за мирне життя, за чисте небо. Це – біль за тих, хто віддав своє життя, щоб ми жили щасливо. І до вічного вогню в урочисті дні йдуть сивочолі ветерани, солдатські вдови, їхні діти, онуки.
Вічно живим полум’ям горітиме священний вогонь людської пам’яті; передаватиметься від покоління поколінню. Вічна слава героям!

(Вшанування пам’яті хвилиною мовчання)

8 учень: У тиші урочій до Пам’яті йдем,
Що в серці відлунює грізно.
В святому мовчанні над вічним вогнем
Схиляється мати – Вітчизна.

9 учень: Горіти вогню, не згасати,
Трояндам довкола – цвісти.
Тут сплять наші мужні солдати,
Вклонись їм зі мною і ти.

10 учень: Стоїть солдатський обеліск.
На обеліску сонця блиск.
Ти принеси сюди, як всі.
Весняні квіти у росі.
Під обеліском зупинись,
Солдатській славі уклонись.

Вчитель: Хочеться сказати, що перемогу здобували не лише воїни на фронтах, великий внесок зробили і партизани. Підпільники, щоб цей день настав. Важко уявити, який тягар ліг на плечі жінок у роки війни. Вони були не лише санітарами на полях битви. Вони працювали і в тилу. Саме на їхні, на перший погляд, тендітні плечі ліг тяжкий тягар: ростити дітей, орати поля, сіяти хліб, збирати врожай. Вони виконували всю чоловічу роботу в селах і містах, на заводах кували зброю для Перемоги.
Їм випало на долю проводжати на фронт своїх синів, чоловіків, наречених, батьків, братів. Їм випало їх не дочекатись. Вічна їм пам’ять!

11 учень: Матуся старенька засмучена йде
До сина, що став у граніті.
Це мужністю сина розвиднівся день
І стало світліше нас віті.

Вчитель: Без миру немає дитинства, немає майбутнього. За щастя дітей. За мирне небо. За цвіт на землі борються чесні люди планети.

12 учень: Ми пам’ятаємо всіх,
Хто віддав життя за те,
Щоб не було війни нової,
Світило сонце золоте.
Щоб не окоп чорнів на ниві –
Хліба цвіли. Мов килими,
І щоб веселі і щасливі
До школи всі ходили ми.

13 учень: Ми хочемо без воїн жити!
Хай буде мир на всій землі!

Всі: За мир!
Щоб сміятись!

Всі: За мир!
Щоб трудитись!

Всі: За мир!
Щоб троянди цвіли.

Всі: Щоб жито буяло і діти росли!

14 учень: Літери мальовані
На кульках несем.
Кілька у мене
З літерою М…

15 учень: Вирветься ниточка –
Спробуй злови!
В мене кулька
З літерою И…

16 учень: Навіть Ігор – невтома
Голову задер.
Кулька у нього
З літерою Р…

17 учень: Кульки піднялися
В небесну шир,
Дружно злітає
Рідне слово «МИР».

18 учень: Скрізь хай буде сонячно,
Не гуркоче грім.
Миру бажаємо
Людям усім!

19 учень: Хай літають завжди журавлі.
Колоски видзвонюють налиті.
Ми за те, щоб мир був на Землі,
Для усіх дітей на цілім світі.

Вчитель: Сяйте усмішки.
Сонцем зігріті!
Миру й щастя – Всім людям на світі!

“Безпека на дорозі –це безпека життя”

· 

      Життя людини має дуже велику цінність. А безпека на дорозі – це і є, насамперед, безпека життя.

      Дані Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та інших міжнародних організацій свідчать про кричущу ситуацію з безпекою дорожнього руху в більшості країн. За оцінками ВООЗ, якщо не вжити термінових заходів, до 2020 року аварії на дорогах стануть головною причиною смертності у світі, випередивши серцево-судинні захворювання та СНІД. Дорожньо-транспортні пригоди називають “убивцею № 1” у світі.

           За статистикою, щогодини на дорогах світу гине 9 дітей. У тридцятьох випадках зі ста їхня загибель пов’язана з їх власною неправильною поведінкою на дорозі, а не з помилкою водія. Прикро визнавати, але за рівнем смертності від дорожньо-транспортних пригод Україна посідає п’яте місце в Європі. За офіційною статистикою, у 2015 році в аваріях загинуло 4 709, травмовано – 38 917 осіб. Кожен третій загиблий – молода людина віком до 29 років.  Найпоширенішим видом ДТП є наїзд на пішохода. На цей вид припадає до 50 % усіх ДТП.

              Часто діти потрапляють в ДТП із-за того, що під час переходу вулиці розмовляють по мобільному телефону або ж слухають в навушниках музику, оскільки у цей час розсіюється їхня увага та вони не у змозі контролювати ситуацію на дорозі.

     Автотранспорт вулицями рухається з великою швидкістю. Ситуація може змінюватись блискавично, і тому під час переходу вулиці необхідно постійно і уважно за нею спостерігати. Переважаюча кількість нещасних випадків з пішоходами, пасажирами трапляється саме тоді, коли вони поспішають, хвилюються, біжать. Вулиця оманлива: в цю хвилину немає жодного транспортного засобу, а через секунду він може непомітно виїхати з провулку чи з-за повороту.

Перехід вулиці – це лише 10-20 секунд, і тому варто на цей час припинити розмови й уважно спостерігати за дорогою. Переходити дорогу треба тільки в місцях спеціально відведених для цього – це є пішохідні переходи (у тому числі підземні і надземні).  Пішохідний перехід – це ділянка проїжджої частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. У разі відсутності пішохідного переходу можна переходити дорогу на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч. Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїжджої частини у місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід оцінить відстань до транспортного засобу, що наближається, його швидкість та впевниться у відсутності небезпеки.

Правила, які важливо знати студентам:

• Зупинятися, перш ніж зробити крок на проїжджу частину;
• Завжди використовувати підземний перехід, якщо він є;
• Перетинати дорогу тільки в зазначених місцях (біля світлофора, пішохідним переходом);
• Не переходити вулицю, почувши сигнал машин екстреної допомоги або спецмашин;
• Під час переходу вулиці подивитися ліворуч, праворуч і знову ліворуч; переконатися, що немає машин, і тільки після цього переходити вулицю;
• Триматися подалі від машин, що виїжджають заднім ходом;
• Ніколи не грати навіть на тихій проїжджій вулиці або дорозі;
• Не бігти через дорогу.
• Для переходу дороги треба знайти безпечне місце якомога далі від повороту;
• Не виходити на проїжджу частину дороги із-за перешкоди.

Основні правила для пішоходів:

1. Пішоходи  повинні  рухатися  по  тротуарах  і пішохідних  доріжках, тримаючись правого боку.      Якщо немає тротуарів,  пішохідних доріжок або пересуватися по них  неможливо,  пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і  не  утруднюючи  рух  на  велосипедах  і мопедах,  або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому – по краю проїзної  частини  назустріч руху транспортних засобів.  При цьому треба бути обережним і  не  заважати  іншим  учасникам  дорожнього руху.
2. За межами населених  пунктів  пішоходи,  які  рухаються узбіччям  чи  краєм  проїзної частини,  повинні йти назустріч руху транспортних засобів.
3. У темну  пору  доби  та в умовах недостатньої видимості пішоходи,  які рухаються проїзною частиною  чи  узбіччям,  повинні виділити   себе,   а  за  можливості  мати  на  зовнішньому  одязі світлоповертальні  елементи,  для  своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.
4. Організовані  групи  дітей дозволяється водити тільки по тротуарах і пішохідних доріжках,  а коли їх  немає  –  по  узбіччю дороги у напрямку руху транспортних засобів колоною,  але тільки у світлу пору доби і лише в супроводі дорослих.
5. Пішоходи   повинні   переходити   проїзну   частину   по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності – на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
6. Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя,  а дорога  має  не  більше  трьох  смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її  під  прямим  кутом  до  краю  проїзної частини  в  місцях,  де  дорогу добре видно в обидва боки,  і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.
7. У  місцях,  де   рух   регулюється,   пішоходи   повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора.
8. Перед  виходом  на  проїзну  частину  з-за транспортних засобів,  що  стоять,  та   будь-яких   об’єктів,   що   обмежують оглядовість,    пішоходи    повинні   впевнитись   у   відсутності транспортних засобів, що наближаються.
9. Чекати транспортний   засіб   пішоходи   повинні   на тротуарах,  посадкових  майданчиках,  а  якщо вони відсутні,  – на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху.

          Пішоходам забороняється:

     а) виходити на проїзну частину,  не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;

     б) раптово  виходити,  вибігати  на  проїзну частину,  в тому числі на пішохідний перехід;

     в) допускати самостійний,  без нагляду дорослих,  вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину;

     г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;

     ґ) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов’язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху;

   д) рухатися по автомагістралі чи дорозі для  автомобілів,  за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.

Виховний захід-свято

 «Ти єдина у світі».

До Дня матері.

Мета: Розширити й поглибити знання учнів про значення матері в житті людини, формувати у дітей культуру почуттів, виховувати в них повагу та любов до матері, бережливе ставлення до неї, розвивати смислову, образну пам'ять, вміння висловити свої почуття.

Початок-танок під відео-пісню «Мамина сорочка»

Вчитель. Легенда про матір-ангела «Коли Бог відправляв зі свого раю дитину на Землю,яка мала народитися в якійсь сім’ї,дитина спитала:навіщо він це робить і просилася залишити її в Едемі,бо дуже боїться нового життя. Бог посміхнувся і сказав : «Не бійся нічого , на Землі буде з тобою ангел,який буде допомагати тобі все життя,який піклуватиметься про тебе і ти полюбиш його всім серцем. Як же я впізнаю його?Де знайду?- спитала дитина. На що Бог відповів : «Це буде твоя перша людина на Землі,яку ти зустрінеш…а зватимеш ти цього ангела-МАМОЮ…»

Перегляд презентації про мам

1 Ведучий. Мати, мама, матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо називає людину, яка завжди до нас найближча, найдобріша, найкраща, найсміливіша. Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах, материнська ласка гріє нас до старості.

Гра «Квітка для мами»

2 Ведучий. Нема друга ближчого і ріднішого , ніж мама. Всі наші радості і печалі, мрії і прагнення – разом з нею. І все розуміє щире материнське серце.

(учні пишуть)

2. Мамин портрет

Найкраща мама на світі

 

Мою маму звати _____________________________________, але я називаю її ____________________. Їй _____років.

Її улюблений колір – ________________.

Вона готує найкраще у світі мою улюблену страву – _________________________________.

Також вона любить робити______________________________________________________.

Вона найкрасивіша з усіх мам, мені подобається, коли вона вдягає __________________________________________.

Моя мама ______________________________________________________________, коли я у школі. Разом з нею я люблю робити_______________________________________________.

Моя мама завжди говорить: «___________________________________________________________________________________».

Вона найкраща, бо_______________________________________________. Мені хотілося б подарувати їй________________________________________________________________________.

Щасливого Дня матері!

З любов’ю, ___________________________.

1 Ведучий. Лагідний материн наспів засівав дитячу душу любов’ю до дітей, природи, людей, до усього живого. Від слів нениної пісні починали свій шлях поети і композитори, філософи і мудреці.

 Заспівай мені, мамо моя,

Як бувало колись над колискою.

Буду слухати , слухати я

І стояти в замрії берізкою.

(Присутні згадують колискові з дитинства, а потім співають караоке «За печкою поёт сверчок» https://www.youtube.com/watch?v=YGtxTtJP7IM )

2 Ведучий. Говоріть своїм ненькам ласкаві слова щоднини й щогодини, бо хто ж боронить нас від усіх бід та й від самих себе ? Недарма  в народі кажуть : «Болить в дитини пальчик, у матері – серце…»

Гра-конкурс «Анкета для двох»

Бажаючі (мати і син чи донька) сідають нарізно на стільці. Матері дають папір і ручку. Відповіді на запитання ведучого мати пише на листі, після чого донька (син) відповідають. Переможе та пара, в якої співпаде більшість відповідей.

Запитання для дітей:

1.Назвіть день народження мами.

2.Які квіти її улюблені?

3.Який колір до лиця мамі?

4.Любима пісня неньки?

5.Мамина улюблена книга?

Запитання для мам:

1.Який любимий предмет у Вашої доньки (сина) в школі?

2.Чим захоплюється вона (він) у вільний час?

3.Улюблена страва Вашої доньки (сина)?

4.Ким мріє стати?

5.Яку книгу читає зараз Ваша дитина?

1 В. Жінці на роду написано – бути матір’ю , сповідувати материнство, продовжувати свій рід і родовід. А тож найвище призначення життя. Заради цього і варто жити на своїй Землі, долаючи всі труднощі та незгоди. І сьогодні на нашому святі ми вдячними словами вшановуємо жінок – матерів і тих, котрі неодмінно стануть ними.

2  Мати – трудівниця. Невтомні материнські руки… Не було либонь такого, чого б вони не вміли. І завжди пахне чимось: чи свіже випрасуваною білизною, або пшеничними  борошном, або гарячим хлібом, а то просто вітряним осіннім полем. Куди б не поїхав , збережи у пам’яті образ матері.

Я прокидаюся рано

Й зразу, хоч ще не встаю

Тільки з просоння погляну –

Бачу матусю свою.

Мати – досвітня пташина,

З досвіту вік не зімкне,

Ходить по хаті навшпиньки,

Щоб не збудити мене.

Мати – то сонечко рідне,

Сонечко ясне, земне,

Слово її заповітне

Гріє і живить мене.

1  В народі кажуть : «Яка хата, такий тин, який батько – такий син» , а про жінок « Яблуко від яблуні недалеко падає» . Ми зараз перевіримо, шановні мами, чи добре ви знаєте своїх дітей ?

Гра «Впізнай мамині руки»

Мами знімають з рук прикраси і годинники, заходять за ширму і показують тільки руку. Дитина повинна впізнати мамину руку.

 Мине десять, двадцять, п’ятдесят років. Загубиться в твоїй пам’яті чимало подій , людей, зустрічей. Але щоб із тобою не траплялося в житті, ти завжди повертатимешся у далекий світ свого дитинства , до матері.

Є в мене найкраща в світі матуся

За неї, Пречиста, до тебе молюся.

Пошли їй не скарби,

А щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку,

Без болю.

Мати піде, в серці лишить рану –

Всохне корінь твій і верховіть.

Заклинаю : бережіть,ви, маму !

Діти світу, матір бережіть !

 Звучить пісня «Молитва матері»

                 Вчитель:Шановні мами, дякуємо вам за увагу, хай у ваших сім’ях все буде гаразд, щасти вам !

«Чорнобиль 30 років після катастрофи» відео
https://www.youtube.com/watch?v=2hrgwpKfIoY

«Спогади героїв ліквідаторів»відео https://www.youtube.com/watch?v=SUFd3-
https://www.youtube.com/watch?v=SUFd3- P4UBo

                                                 Урок пам’яті

Тема. Чорнобиль… Трагедія… Пам'ять…

                                                                

Мета: Згадати  про трагедію віку – вибух на ЧАЕС, поглибити знання 

             учнів про неї, визначити негативний вплив аварії на стан

             навколишнього середовища та стурбованість кожного учня

             за все, що відбувається навколо, вчити сприймати чужу біду,

             чужий біль як власний. Виховувати любов до рідного краю.

Обладнання: виставка книг про Чорнобиль, вислови про Чорнобиль, презентація «Гіркий спомин Чорнобиля»,  фільм «За секунду до катастрофи», відеоматеріали.

                                                                                               Епіграф:

                                                                Хай стане мир міцним у стократ,

                                                                Хай над землею чисте небо буде.

                                                              Чорнобиль – попередження, набат,

                                                              Його уроки людство – не забуде.

                                                                                                            М.Луків

                                                   Хід заходу

Ведучий 1 : Шановні учні, вчителі, присутні! Сьогодні ми зібралися, щоб обговорити та пригадати трагічну подію не тільки нашої держави, а й усього людства.

1.Відео «День в історії» (2хв.14с)        

Ведучий 2: Тема Чорнобиля сьогодні звучить з особливою гостротою та актуальністю. Ще не загоїлися рани, продовжує врізатися в душу слово «зона», ідуть один за одним у небуття ліквідатори та колишні мешканці Прип’яті. З кожним роком збільшується кількість захворювань ендокринної системи та органів кровообігу, зростають показники інвалідності. Це все він – гіркий полин «гіркого»Чорнобилю.

 Ведучий 1:       Вірш «Життя, розколоте навпіл»

                            Чорних дат у людства не мало.

                            Кожна з них – це міна під прогрес,

                            Найстрашніше, що усіх спіткало, -

                            Вибух на Чорнобильській АЕС.

Ведучий 2: Чорнобиль…Минуло 34 роки. Тепер це слово знає весь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.

Серед природних і техногенних катастроф, які сталися упродовж історії людства, Чорнобильська займає особливе місце. Вона засвідчує всемогутність і безсилля людини.

Ведучий 1:   Є чорне золото і чорний хліб,

                       Є чорний лебідь і лебідка чорна.

                       Та найчорнішим серед них усіх

                       Є все-таки Чорнобиль…

Ведучий 2: Було собі в Україні місто Чорнобиль. Затишне, красиве. Та біля нього побудували атомну станцію. І недогледіли її.

Сталася аварія на атомній станції. Багато земель України стали брудні. На них не можна сіяти, пасти худобу. На заражених землях нікому тепер не можна жити. Ті землі треба лікувати. Чорнобиль — тепер велика рана України.

Ведучий 1: Чорнобиль походить від назви гіркого полину чорно-билки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім — місто, а згодом — і атомна електростанція.

Ведучий 2: Ось так люди, які протягом багатьох сотень років працювали на землі, вирощуючи жито й картоплю, розводячи велику рогату худобу й свиней, забули, що зобов’язані життям природі, потривожили її. Кажуть, що Наполеон і Гітлер пробували захопити ці землі, але зазнали поразки. Незважаючи на голод, пошесті чуми й холодної зими чорнобильці тримали свої землі, боронили її.

Але те, чого не вдалося зробити великим тиранам, з легкістю вдалося маленькій часточці, такій, як атом.

Ведучий 1: 26 квітня 1986 року почався відлік чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом незвіданої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління.

Ведучий 2: 26 квітня!

                    В ніч із забуття

                    Йде страшне створіння – атомне дитя.

                    Суть його безкровна і зіниць нема

                    І уста безмовні, і душа німа.

                    Вирвавшись на волю з мороку ночей,

                    Вже калічить долі батьків і дітей.

Ведучий 1: У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о першій годині 23 хвилини 40 секунд над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму несподівано розірвало велетенське полум’я.

Ведучий 2: Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть.

Ведучий 1: Проте в ту саму ніч, з 25 на 26 квітня, відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним.

2.Відео Новини ТВ «Спогади ліквідаторів» 4хв.50с

Ведучий 1: Що ж трапилося насправді? Чи була катастрофа невідворотною? У цьому нам допоможе розібратися наступний сюжет.

3.Відео «Пояснення ядерного вибуху» 2хв.17с

Ведучий 2: Біда, що сталася, відгукнулася болем у серцях мільйонів людей, схвилювала міжнародну громадськість. Наша країна вперше зустрілася з такою грізною силою, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.

Ведучий 1: Біда розчинилася у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась у людях. Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки людства як незагоєна рана на тілі України.  Увесь цей жах відгукнувся болем у серцях мільйонів людей.

 4.Відео пісня Н.Май «Чорнобильська біда»(3хв.4с)

Ведучий 2: Першими до реактора за тривогою прибули пожежні з охорони АЕС на чолі з 23-річним начальником караулу лейтенантом Володимиром Правиком.

 За ними незабаром прибув і караул з охорони міста Прип’яті, командиром якого був 22-річний лейтенант Віктор Кібенок.

Їх було 28 – пожежних Чорнобиля. Ніхто з них не здригнувся, не відступив; і кожен гідний того, аби про нього говорили, писали, пам’ятали. Про кожного.

Ведучий 1: Ті, що згоріли в огні

                     В перші хвилини двобою,

                     Землю прикрили собою,

                     Як наші діди на війні.

                     Не залишили пости,

                     Мужньо стояли на герці,

                     Пам’ятник їм вознести

                     Треба у кожному серці…

5.Під  відео «Перші ліквідатори» (2 хв.23с) ведучі читають наступну інформацію

Ведучий 2: Декілька годин провели пожежні на 4-му енергоблоці. Життям і здоров’ям сплачено за години неймовірно важкої праці.

Відвага… Для пожежника - це професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так і тієї трагічної ночі пожежники виконували свою звичайну роботу.

Ведучий 1: Та, ні! Це був смертельний бій, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох пожежних караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже відразу.

Ведучий 2: Запам’ятайте їхні імена:

 –      Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Правик

–       Герой радянського Союзу лейтенант Віктор Кібенок

–       Сержант Микола Ващук

–       Старший сержант Василь Ігнатенко

–       Старший сержант Микола Титенок

–       Сержант Володимир Тищура

Ведучий 1: Під посиленим натиском радіації відважно діяли і померли в Москві від опіків та опромінення досвідчений інженер Олександр Акімов, оператор Анатолій Кургуз, Олександр Лелеченко. Вони до кінця виконали свiй обов’язок.

Ведучий 2: Поповнився список тих, хто після пожежників і робітників АЕС заступив на вахту в боротьбі з невидимою могутньою силою. Ліквідатори – люди, що за обов’язком служби взяли участь у ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи. Це люди різних національностей, професій, різного віку. Біда їх об’єднала, і де б вони не народилися, у яких краях не мешкали – у їхньому життєвому паспорті значиться прописка «Чорнобилець».

6. Відео «Чорнобильська трагедія + вірш» перегляд з 19 секунди (2хв.33с )

Ведучий 1: Вічна слава героям! Тих, кого вже немає вшануймо хвилиною мовчання.

(хвилина мовчання)

Ведучий 2: 2018 рік. Чорнобиль... Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.

7.Відео вірш «Чорнобиль-трава» (3хв.15с)

Ведучий 1: Чимало років минуло з дня трагедії на Чорнобильській АЕС. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Тож не треба повторювати помилок. Давайте берегти оточуючий світ! Нашій планеті вистачить одного Чорнобиля.

Ведучий 2: О Боже Великий, Всесильний наш Боже!

                     Дай певність на радість,

                     Умнож наші сили,

                     Аби підняли ми обпалені крила,

                     Щоб швидше минувся час лиха й випроби,

                     Щоб змився дощами пекельний Чорнобиль.

8.Презентація «Чорнобиль… Трагедія… Память…»

Ведучий 1:  Чорнобиль... Це важка спадщина для майбутнiх поколiнь ..

Ведучий 2: Трагедія Чорнобиля - трагедія людського життя.

Ведучий 1:  Луна Чорнобиля з часом не стихає. Ще сотні років буде тягтися чорнобильський слід крізь життя як нині живучих, так ще і ненароджених людей, доля яких тепер пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС, вони втрачають здоров'я, ламаються тисячі доль. Могутність і безсилля людини продемонстрував Чорнобиль. І застеріг, не упивайся своєю могутністю, людино, не жартуй із ним. Тому що ти - причина, але ти - і наслідок.

Ведучий 2: Чорнобиль дав нам кілька моральних уроків трагедії:

1-й урок — безвідповідальності (ми не були готові до такої аварії ні морально, ні технічно. І коли вже сталася трагедія, інформація про неї довго подавалася в присмерках напівправди.);

2-й урок — милосердя (всі люди відгукнулись на біду, прийшли чорнобильцям на допомогу: збирали кошти у фонд Чорнобиля; діти-чорнобильці відпочивали й оздоровлювались у санаторіях, таборах відпочинку);

3-й урок — патріотизму (ми мусимо завжди пам'ятати про подвиг пожежників, щоб у потрібну хвилину стати на захист, прийняти правильне рішення, насамперед думати про тих, хто нас оточує, а не про себе; бути чесними і сміливими, бути людьми, гідними свого народу і не зганьбити його; любити й берегти рідну землю).

Ведучий 1: Урятований світ — найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...

Ведучий 2:   Нехай у цей день, День національної скорботи, тяжкі дзвони Чорнобиля відгукнуться в душах кожного з нас співчуттям і милосердям.